Российский рай земной недолог -
Историю внимательно читай.
Россией правит поначалу голод,
Затем война:
“Молчи, терпи, страдай!”
Большой рывок и полетели в космос.
Надежда юношей:
“Люби, твори, дерзай!”
Безбедной жизни
Сквозь асфальт пробился колос,
Хватай жар - птицу счастья,
Только не зевай.
Но сорвалось...
Вспугнули люди птицу.
- Куда ты? Стой, не улетай!
...лишь только, потому что из столицы
Пришёл приказ:
"Кругом враги.
Из калаша стреляй!»
Пошло всё вспять,
Как буд - то не бывало.
Остались с носом.
Начинай сначала.
Кто виноват во всём?
Америка?
Чиновник вороватый?
А может ты иль я?
Что делаем нетак?
В душе тоска,
И голова набита ватой.
Наш дом – тюрьма.
Весь мир - бардак.
Приехал в Англию, как к другу.
Всем бриттам:
“Thank you! How are you?”
Но результат похожий –
Бег по кругу.
- Остановите Землю, люди,
Я свалю!
***
Ты хоть стой,
Хоть сиди,
Хоть ложися на кровать.
Во все стороны беги –
От себя не убежать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
